Шашки

Настільна гра в шашки належать до найстародавніших ігор, грою в шашки захоплювалися ще єгипетські фараони. Згадується про шашки і в староєгипетських міфах. У працях грецького історика Платона зустрічається міф про те, як бог Гермес, що придумав гру шашки, запропонував богині Місяцю грати з ним в шашки з тією умовою, що у разі програшу він отримає від Місяця п'ять днів; отримавши перемогу в грі і отримавши обумовлену ставку, Гермес додав ці п'ять днів до тих 360 дням, які до цього складали рік. У середньовічній Європі уміння грати в шашки було неодмінною умовою рицарського виховання. Грають в шашки в “Декамероне” Боккаччо, грають до “Дону Кихоте” Серванетса.

Археологічні розкопки, зроблені на території Київської Русі, виявили в шарах, що відносяться до X століття, шашки, виточені з рогу, каменя, Янтару, зроблені з глини. Аналогічного виду шашки знайдені в Швеції, Норвегії, Данії і Ісландії. Знахідки відносяться до епохи вікінгів. Можливо, вони і занесли цю гру в Київську Русь, оскільки всі знахідки шашок доводяться або на трасу великого шляху “з варяг в греки”, або на поселення при крупних містах, де мешкали російські і наймані княжі дружини.

Петро I всіляко заохочував гру в шашки і в шахи. На установлених ним “асамблеях” той петербурзький сановник, якому підійшла черга влаштовувати у себе “асамблею”, повинен був крім всього іншого виділити особливу кімнату для шахів і шашок. Етнограф А.В.Терещенко, кажучи про любов російського народу до всякого роду іграм, особливо відзначає: “Немає місця по містах, де б ви не побачили шашок. Особливо вони зробилися улюблені купцями, які, сидячи в гостиному дворі, проводять цілий день в цій забаві”.

Перша стаття про шашки в Росії з'явилася в 1803 році. Її автор - Н.М.Карамзін. Любителями шашок були Державін, Пушкін. Л.Н.Толстой в “Війні і мирі” порівнює стратегію військового мистецтва із стратегією шашкової гри. Наполеон шахами віддавав перевагу над шашкам, черпаючи в цій грі ідеї для тактики ведення бою, і ніколи не розлучався в своєю перламутровою шашковою дошкою.